недитячий комікс від Жадана, намальований польскими митцями,  не потрапив до книгарень.
проте його можна подивитись онлайн, сторінка за сторінкою. інджой!

Переведенный на русский язык "Ворошиловград" не просто тепло встречен российской критикой, с любовью и нежностью, но встречен аргументированно тепло. А это ценно и весомо. То есть российскому читателю доходчиво, но при этом отнюдь не поверхностно объясняют, почему Жадан - это именно ХОРОШАЯ литература. И даже нам, читавшим-перечитавшим по-новому открывают глаза. Вот зачем существует этот зверь - правильная литературная критика. Наслаждайтесь.

Жадану трудно найти объект для сравнения, но если уж и делать это, то ближайшая аналогия — веселая, дикая и мистическая цыганщина фильмов Эмира Кустурицы (того периода его творчества, пока он не скатился в военные нравоучения). История о незряшности и ненапрасности жизни на этой земле, транслирующая мироощущение, которого в России катастрофически не хватает.

 

с одной стороны, приятно, что стихи Жадана воруют рассеяне. это признак популярности. и того, что стихи сильные. но это и без воровства очевидно.
с другой стороны, неприятно - все эти мелкие интернет спизжи. и особенно неприятно, что воры не только хуйово переводят нашего Жадана на русский, не указывая источник, но еще добавляют посторонний долбоебический текст (В РИФМУУУУ) - чтобы типа не был плагиат. это щас называется РЕРАЙТИНГ.
представляю вашему вниманию пиздецовый рерайтинг моего любимого стихотворения Сергея Жадана Пластунка N в одном рендомно найденном говнобложике.
Источник (если кто забыл)
а вот вам БОЛТ
там, конечно, все песня. например, как удачно продолжили тему школы и лифчики переделали в трусики.
ты одевала военные боты 
бежала в школу. 
классный руководитель ставил тебе в журнале плюсики. 
все еще впереди. первые аборты. 
папины джинсы. мамины трусики.
и за такое по-моему и убить не грех.
а это Жадан вчера на праздновании 20-летия "Червоної фіри" в литмузее. как раз читает Пластунку N на фоне исторических фото-коллажей. чтения были душевные. и коллажи отличные, кстати.

сьогодні українські письменники перемогли музикантів у чесній та бескомпрмисній грі у футбол.
рахунок 5:1 (!) неостаннім фактором такої вражаючої без зайвого пафосу перемоги були блискавичні дії вратара та водночас - капитана команди літераторів, самі здогадайтеся кого.
сніг, мороз та подібні несприятливі погодні умови не стали перешкодою для гри, бо м'яч ганяли на закритому майданчику.
Жадан каже, что письменницька команда вже досить зіграна, та тренуєтся щотижня.
нема нічого додати крім: у здоровому тілі здорові вірші, молодці хлопці, вдаримо своїм футболом по їхньому Євро та таке інше.

"Голос страны": Скрипка будет учить петь Жадана

спершу ця новина трохи шокує.
потім думаєш - ну нормально, всі співають, чом би й Жадану не заспівати? він же і дисків скільки записав з групою!
а вже тільки потім бачиш, що в новині йдется цілком про іншого Жадана.
себто заголовок в КП (гозетка жовтіє на очах) просто так поданий, щоб підняти рейтинг новини.
ну не суки?
а я вже Жадана побачила на тєлєшоу.

Революція завжди лишає шанс тим,
хто готовий за нього вчепитись зубами,
рвучи прогнилу обшивку цього механічного світу,
вигризаючи паруючу серцевину старої історії,
нічого не очікуючи для себе в майбутньому,
нічого не залишаючи після себе в минулому.

«Буквоїд» пропонує серію аудіозаписів виступів Сергія Жадана, зроблених у 2009-2011 рр.

АУДІО

Сергій Жадан про підсумки книжкового року

А сама вистава — як самостійний твір — все-таки виявилася цілком пристойною, навіть якісною: гра акторів, доступність для найрізноманітніших представників доволі строкатої аудиторії… Але сприймати її як постановку за творчістю Жадана навіть важче, ніж повірити у реальність концерту «ю-ту» у Харкові, який колись нібито мав організувати герой «Гімну…», продюсер Славік. Особливо якщо взяти до уваги, що готували спектакль майже два роки. І причина тут зовсім не у тому, що режисер Юрій Одинокий розпорядився вилучити із тексту матюки, як поспішили заявити деякі критики (хоча мотивацію на рівні «як можна матюкатися у цій величній обителі високої культури, тут же позолота й аристократичний антураж», інакше, як буржуазним філістерством, не назвеш). Зрештою, вистава була очищена не стільки від ненормативної лексики, скільки від безкомпромісної соціальної сатири письменника. Згладжуючи «гострі кути» і фірмове жаданівське прагнення до необмеженої свободи, котрі Система перетравити не може, творці постановки роблять вигляд, що тло, на фоні якого розгортається індивідуально-лірична оповідь головного героя, — це, мовляв, лише історичний екскурс у наше, хай і недалеке, але минуле, а не твір про соціальні проблеми сучасності. Тоді як, припустимо, екранізація «Generation П» Віктора Пєлєвіна, здається, передає спадкоємність між бардаком 90-х і впорядкованим безпредєлом 2000-х більш послідовно. Та й Жадан висловився з цього приводу доволі резонно: «Справа ж не у матюках, а в тому, щоб передати атмосферу».

Сьогодні під Печерським районним судом столиці «Батьківщина молода» розпочала акцію з пропагування сучасної української літератури.